Наталія Дробязко, українка з Батурина Чернігівської області, історикиня, заступниця завідувача відділом «Палац гетьмана Кирила Розумовського» Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», членкиня ICOM. З 2017 р. займається дослідженням родини українського гетьмана Пилипа Орлика, співпрацює з закордонними дослідниками у даній темі. Співавторка міжнародної виставки «Григорій Орлик: видатний син видатного батька України. Повернення на Батьківщину» у співпраці з історикинею Іриною Дмитришин (Франція), та виставки «Пилип Орлик. Шлях гетьмана», які представлені широкому загалу в палаці гетьмана України Кирила Розумовського.

 

 

Пилип Орлик (1672-1742 рр.) – український гетьман, який гетьманував в еміграції понад 30 років, героїчно боровся за незалежність козацької нації та на дипломатичному рівні представляв у Європі українські питання. Його європейські погляди на вільну і незалежну країну сформувалися в уряді гетьмана Івана Мазепи у гетьманському Батурині. Тернистий еміграційний шлях Пилипа Орлика пройшов через сучасні країни: Молдова, Румунія, Швеція, Польща, Греція. Як бачимо, це саме ті країни, які і сьогодні, під час російсько-української війни надають прихисток українцям та підтримують Збройні Сили України.

Народився Пилип Орлик у 1672 р. Навчався у Києво-Могилянській академії, найпрестижнішому навчальному закладі Східної Європи XVII ст. З 1699 по 1708 рр. разом з родиною мешкав у гетьманській столиці, Батурині. У родині Орликів народилось 8 дітей. У Батурині вони будували власну садибу. В уряді гетьмана Івана Мазепи Пилип Орлик займав посаду генерального писаря. Він вів міжнародні перемовини та дипломатичне листування.

У 1708 р. військо московського царя Петра І жорстоко та показово знищило Батурин, з метою залякування козацької старшини, війська та мирного населення за прагнення до незалежності. Садиба Пилипа Орлика також зазнала руйнування. Родина Орликів, уникаючи переслідувань московських агентів, знаходила прихисток у тогочасній Османській імперії, Швеції, Польщі.

У квітні 1710 р. у Бендерах (сучасна Молдова) Пилипа Орлика обирають гетьманом. Він гідно продовжував справу Івана Мазепи – звільнення української землі від московитів. З 1722 по 1734 рр. Пилип Орлик проживав у сучасному грецькому місті Салоніки. Тоді місто перебувало у володінні Османської імперії. Султан Ахмед ІІІ (1703-1730 рр.) визнав Пилипа Орлика гетьманом України, прийняв під свій протекторат. Спочатку забезпечив йому перебування та надійну охорону в Сіроз (сучасне місто Серрес), а згодом – в Салоніках при великому візиру Невшехірлі Дамад Ібрагім-паші (1718-1730 рр.).

Перебуваючи в Салоніках, гетьман не припиняв пошуків підтримки вирішення українського питання, вів листування з володарями європейських держав, зокрема, Франції, Великої Британії, Речі Посполитої, Ватикану, Саксонії, Прусії та інших. В кореспонденції він порушував питання про допомогу в справі відновлення української державності.

Салоніки стали для Пилипа Орлика натхненням для написання «Діаріушу», щоденнику, який розкриває кожний прожитий день, зустрічі з іноземними послами та дипломатами, листування з родиною та європейськими правителями, відвідини церков та монастирів. П’ятитомний рукописний щоденник у понад три тисячі сторінок, написаний польською мовою з вставками французької, латини, української. На сьогодні «Діаріуш» зберігається в архіві Міністерства закордонних та європейських справ Франції.

Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» (Україна, Батурин. Далі – «заповідник») є міжнародно визнаним центром науково-дослідної, науково-експозиційної й фондової роботи з вивчення, популяризації та формування колекції, яка розкриває життя й діяльність гетьмана Пилипа Орлика та його родини. Адже Пилип Орлик як державний діяч сформувався саме в Батурині, в уряді гетьмана Івана Мазепи. Нині оригінальних речей, які належали Пилипу Орлику чи його родині, в музейному фонді України не виявлено. І це результат нищівної політики московії упродовж століть. Тому дуже важливо, що з 2002 р. заповідник формує музейну колекцію по родині Орликів, створює виставкові проєкти та популяризує широкому загалу.

В охоронних зонах заповідника з 2018 р. археологи досліджують батуринську садибу Пилипа Орлика – єдину відому в Україні. Сенсаційною знахідкою стала кахля з родинним гербом Орликів «Новина» та ініціалами «F.О.». Саме вона підтверджує приналежність садиби родині Орликів.

У співпраці з Генеральним консульством України в Салоніках (Греція), з консулами Вадимом Саблуком і Олександром Сосонюком та Генеральним консульством України в Стамбулі (Туреччина), консулом Романом Недільським, історики заповідника на чолі з генеральним директором Наталією Ребровою провели ґрунтовну роботу зі встановлення емігрантського шляху гетьмана. У грудні 2021 р., у ході наукового відрядження до Салонік, ми визначили та зафіксували місця, пов’язані з життям і діяльністю Пилипа Орлика. Разом з консулом Олександром Сосонюком відвідали монастир Влатадон та бібліотеку при ньому, джерело Святої Параскеви в околицях Салонік.

Дороговказом нам слугували наукові статті української літературознавиці, перекладачки, професорки кафедри україністики Варшавського університету Валентини Соболь. Декілька років підряд вона наполегливо працює над перекладом єдиного збереженого гетьманського щоденника. Частково переклад «Діаріуша» публікує у наукових статтях. Саме ці публікації на сьогодні є єдиним осередком точної інформації в історичному колі про перебування Пилипа Орлика в Салоніках. У цій статті ми поговоримо про його близьке оточення в Салоніках за науковими працями пані Валентини.

Відомо, що Пилип Орлик у Салоніках винаймав житло, проте точна адреса не встановлена. У місті він перебував з сином Михайлом, який народився у Батурині в 1704 р., і який помер у Салоніках (дата смерті не відома). Разом з гетьманом проживали: Кароль (помічник гетьмана), капітан де Клуар, Ян Ситенський (кухар), Іван (візник), Іван (слуга) та Рудий (козак із Запоріжжя). На їх утримання паша виділяв кошти. У праці Олександра Середи «Османсько-українська дипломатія в документах XVII-XVIII ст.» подається султанська заповідь про забезпечення гетьмана Пилипа Орлика в Салоніках від 6.11.1722 р.: «…для витрат на харчування гетьману Пилипу Орлику призначено по чотири гуруша денно, починаючи з його прибуття в Салоніки… Всі ви не допускайте, щоби він потерпав у бідності і нестачі».

В кожного з шести людей гетьмана були свої обов’язки, проте багато часу вони проводили разом. Наприклад, всі разом ходили на прогулянки містом, відвідували церкви та монастирі: «Вечірня і Літургія, на котрій прийняв тіло й кров Божу найдорожчу, – з Михайлом, сином, і зі слугами моїми». Від імені батька, Михайло вітав зі святами: «сина Михайла відрядив до консулів французьких, нового і старого, також і до інших французів, купців, аби їм повіншував». Найулюбленішою розвагою у Орликів було полювання: «у вівторок рано поїхали візницею у поле на куропаток і повернулися увечері з уловом, хоча й невеликим. Відіслав тоді я вісім куропаток старому французькому консулові на нинішній його бенкет, які прийняв із вдячністю».

Помічник гетьмана Кароль вів фінанси. Кожного місяця він їздив до митника Гіумрукчия по гроші, які призначалися гетьману на утримання. Отримував кореспонденцію, дізнавався новини, які неодмінно переповідав гетьману. Також Кароль слідкував за порядком в будинку та закуповував сукно та атлас.

Каролю у всіх справах допомагав козак Рудий та візник Іван. Вони разом закуповували продукти харчування: «відправив людей моїх до одного села за чотири години дороги, щоб купили ягнят, курей, яєць та масла…». Цікаво, що в той час у Салоніках була єдина карета – у Пилипа Орлика, яку він давав у користування своїм знайомим та іноземним послам.

Кухар, Ян Ситенський готував різноманітні страви, адже до гетьмана часто заходили консули, купці, мандрівники, монахи, яких щедро пригощали обідом. У своєму щоденнику гетьман зазначав: «В неділю мав у себе на обіді протопопа тутешнього, медика, ченця, каплана і дидаскала, з якими обід з’їв, а після обіду розважився до заходу сонця на дискурсах і на частуванні чаєм та кавою».

В близькому оточенні Пилипа Орлика був і особистий перекладач (ім’я не вказане). Ймовірно, він був призначений візиром. Перекладач не мешкав разом з гетьманом, проте щодня приходив до нього. Повідомляв політичну ситуацію, допомагав з кореспонденцією та супроводжував Пилипа Орлика на зустрічах дипломатичного характеру в паші.

На сьогодні не вдалося встановити коли і за яких обставин Пилип Орлик познайомився з цими людьми, та яке вони мали походження. Не відомо, як їх доля склалася далі, чи покинули вони Салоніки разом з українським гетьманом, чи залишилися в місті. Беззаперечно Пилип Орлик довіряв своєму близькому оточенню, допомагав і підтримував їх. Без сумніву перед істориками стоїть велике завдання – детальніше розкрити шлях гетьмана Пилипа Орлика, його родини, близького оточення. Ми надзвичайно вдячні всім, хто долучається до вивчення і представлення життєвої дороги українського гетьмана. Це питання нині є дуже актуальним, адже український народ героїчно протистоїть російському воєнному вторгненню, а ми в історичних колах відстоюємо історичну справедливість нашої країни та наших керманичів.