Нікос Франґакіс – журналіст

Агресія Росії проти України значною мірою ґрунтується на поєднанні історичних міфів та геополітичних амбіцій. Як свого часу Фюрер використовував міф про арійське походження німців для виправдання своїх завоювань, так і Путін та його «історики» намагаються представити Росію спадкоємцем Київської Русі. Цей міф базується на уявній історичній спадковості між давнім Києвом та сучасною Росією.

Росія усвідомила, що Україна як незалежна і суверенна держава загрожує цьому наративу та руйнує плани щодо відродження нової російської імперії. Без України Росія втрачає своє «історичне» підґрунтя та культурну базу, необхідну для того, щоб позиціонувати себе як державу-спадкоємця Київської Русі. Таким чином, агресія Росії значною мірою є спробою повернути Україну як стратегічний регіон і як символ її імперського минулого.

Офіційна версія російського походження, як її визначила освітня система Росії за часів президентства Володимира Путіна, подається у шкільних підручниках із твердженням, що «історія Росії охоплює понад тисячу років і починається з міграції східних слов’ян до Східної Європи у VI–VII століттях, які пізніше розділилися на росіян, українців і білорусів.

«Історик» Путіна невпинно просуває наратив про «історичний зв’язок росіян і українців», стверджуючи, що ці два народи є невід’ємною частиною російської історії. Однак ця одержимість змусила видатних учених та дослідників шукати обґрунтовані джерела, які б пролили світло на справжній процес етногенезу московитів, часто викриваючи історичні неточності та ідеологічні викривлення офіційного російського наративу.

***

Російська академія наук була заснована у Санкт-Петербурзі у XVIII столітті. Однак через нестачу російських науковців у ній здебільшого працювали іноземні вчені, серед яких значну частину становили німецькі історики.

Серед них виділялися видатні професори кафедри історії Мюллер, Шлотцер та Штрітер, які взялися досліджувати історію «Росії». У ході своєї наукової роботи німецькі історики почали сумніватися у слов’янському походженні росіян.

Історик Гергард Фрідріх Мюллер опублікував своє дослідження під назвою: “Origines gentis et nominis Russorum” («Походження російського народу та його назви»). У цій праці Мюллер стверджував, що корінне населення Московії походить від племен чуді.

Публікація цього дослідження викликала хвилю обурення, внаслідок чого роботу було заборонено, а майже всі друковані примірники знищено.

***

Королева Катерина II німецького походження різко відреагувала на опубліковане дослідження Гергардта Фрідріха Мюллера. Було видано секретний циркуляр для відповідних державних органів, згідно з яким уряд запевняв, що «росіяни», тобто мурома, є слов’янами і походять від давніх роксоланів. Ці, ймовірно, розсіяні народи нібито використовували назву «Росія», згідно з дослідником Євгеном Наконечним.

Після цього чіткого царського вироку Мюллер та інші дослідники були знеохочені і припинили вивчення походження росіян.

Згодом, у XIX столітті, походження росіян стало предметом дослідження російського професора Санкт-Петербурзького університету Костянтина Кавеліна. Його знахідки знову викликали здивування у громадськості.

Він пише:

«Зросійщення фінів — це глибока внутрішня історія російського народу, яка залишається в тіні й майже забута. Однак саме в цій історії криється ключ до розуміння всього ходу російської історії».

Територія сучасної Центральної Європейської Росії з IX по XII століття була віддаленою провінцією держави Київської Русі, тобто держави, яка охоплювала князівства сучасної України. У Києві цю віддалену територію називали до XV століття Заліссям (тобто «за лісом»).

Геоморфологія цієї території була надзвичайно складною і проблематичною, що робило її місцем проживання для «праугорських кочових племен мисливців і збирачів харчів», за словами професора археології Ярослава Пастернака.

За часів держави Київської Русі перші слов’янські переселенці поступово почали прибувати до цього регіону.

***

Академік Григорій Півторак стверджує, що масових міграцій слов’ян із південних регіонів до Залісся ніколи не було. Селяни Київської Русі, які жили на родючих землях довкола Дніпра, не мали ані причин, ані бажання залишати свої домівки й переселятися до напівпустельного та негостинного краю.

«Спочатку до регіону Залісся прибували авантюристи та злочинці, які тікали від арештів і переслідувань. Згодом там оселялися солдати, торговці, ченці з Києва та проповідники, які намагалися поширити християнство серед місцевих язичників, наражаючи себе на сильні переслідування та катування. У результаті всього цього в регіоні Залісся сформувався народ, який отримав назву «заліський», що складався переважно зі слов’янізованих фіно-угорських племен. Ця спільнота людей стала основою нації Суздальсько-Московії».

Ще у XIX столітті видатний історик Микола Костомаров дійшов наукового висновку:

«Слов’яни, що прибули, змішувалися з корінними представниками східнофінських племен, і з цього змішання утворився великий російський народ».

Навіть видатні дослідники російської історії, такі як Соловйов і Ключевський, стверджували, що російська нація сформувалася лише в другій половині XII століття за часів Андрія I Боголюбського, який був великим князем Володимиро-Суздальським.

«У постаті Андрія вперше на історичній арені було використано слово “росіянин”», – написав Ключевський.

***

У наш час наукові дослідження етногенезу російського народу базуються на численних і широко доступних джерелах. Попри це, Росія продовжує систематично приховувати своє справжнє походження, наполягаючи на вигаданому зв’язку зі тисячолітньою історією українців.

Професор Леонід Залізняк влучно прокоментував парадокс цього підходу:

«Оскільки російська етнічність з’явилася на історичній арені не раніше XII століття, претензії офіційної Москви на державу Київської Русі – першу відому руську державу – виглядають абсурдними».

Серед досліджень етногенезу росіян було багато журналістських розслідувань. Наприклад, польський історик Францішек Духінський стверджував, що московити не тільки не належать до слов’ян, але й взагалі не входять до індоєвропейської спільноти.

Деякі з аргументів Духінського були такими:

• Московитами керує деспотична форма правління, яка не має жодного стосунку до Європи.
• Вони мають азійську, колективістську соціальну структуру та схильність до кочового способу життя.
• Мова росіян, за словами Духінського, є викривленою церковнослов’янською і позбавлена чітких діалектичних ознак, на відміну від інших слов’янських мов.

Варто зазначити, що думка Карла Маркса про історика Духінського була дуже позитивною, що додає його спостереженням особливої ваги.

Будь-які заяви про історичний зв’язок українців і росіян є абсолютно неправдивими.

За словами Геббельса, «якщо щось повторити тисячі разів, воно зрештою може стати правдою». Путін, схоже, дуже добре знає цю тактику і у своїй неоімперській політиці майстерно використовує досвід Гітлера у створенні Третього Рейху.