Романія Строцька, МІОК

МІОК – Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», заснований у 1992 році. МІОК працює для розбудови і зміцнення співпраці між Україною та її діаспорою у сфері освіти, культури, для поширення знань про світове українство, досліджує міграційні процеси, створює інноваційний інтелектуальний продукт для вивчення та популяризації української мови у світі.

З 24 лютого 2022 року Україна перебуває у гострій фазі російсько-української війни. Широкомасштабне вторгнення змусило українців зі зруйнованих та окупованих територій шукати прихистку і в межах країни (через внутрішню міграцію), і за кордоном. За даними Міжнародної організації з міграції, наприкінці червня 2022 року в Україні зафіксували понад 6,27 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО)¹.
У листопаді 2023-го міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук в ефірі телемарафону озвучила цифру у 4,9 млн внутрішньо переміщених осіб². Щодо тих, кого доля закинула за кордон, то, згідно з даними Operational Data Portal, станом на 31 грудня 2023 року статус біженців мають понад 6,4 млн українців у світі³. Зрозуміло, що переважна більшість українських вимушених мігрантів – жінки та діти. І хоч запекла й виснажлива боротьба за виживання нації триває досі, питання повернення українців додому та їхньої внутрішньої реінтеграції, на рівні з питанням збереження української ідентичності за кордоном серед тих, хто планує залишитись у країні проживання, – важливі. Не останню роль у їхньому розвитку відіграє українське шкільництво.

ШЛЯХ 1. ПОВЕРНЕННЯ ТА РЕІНТЕГРАЦІЯ

На переконання Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, розмова про повернення вимушених українських мігрантів з-за кордону повинна провадитися вже сьогодні – із залученням урядовців, освітян та самих вимушених мігрантів. З метою медіації цих питань виникла дискусійна платформа «Українські вимушені мігранти: інтеграція, ідентичність, повернення» і перша однойменна конференція (25 травня 2023 року), на якій виступила Елла Лібанова⁴. Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України переконана, що депопуляція для України є неминучим, але не катастрофічним явищем. Громадяни України, які опинилися через війну за кордоном, прийматимуть рішення з огляду на низку факторів: тривалість ведення бойових дій на території України; гарантії безпеки; рівень інтеграції вимушених мігрантів до суспільств, у яких перебувають; місце возз’єднання сім’ї. Завдання влади – зробити все можливе, щоб українці хотіли повернутися додому, їхні потреби у житлі, добробуті та адаптації були задоволені, а внутрішні конфлікти між громадянами зведені до мінімуму. Тобто варто активно працювати над створенням урядової програми повернення українців.

Почесна консулка Канади Оксана Винницька-Юсипович на тому ж заході влучно зауважила, що час не на боці українців. З кожним навчальним роком українські діти й молодь невпинно асимілюються у країнах проживання; освітні системи західних держав вимагають від українських школярів відвідувати місцеві школи, вивчати державні мови та складати іспити, що ускладнює (а часом унеможливлює) дистанційне навчання таких учнів в українських закладах освіти. То які будуть прогнози?

У липні-серпні 2023 року соціологічна компанія «Factum Group» провела соціологічне опитування серед осіб, які перебувають за кордоном, і тими, хто повернувся до України, щодо їхніх намірів залишатися за кордоном чи повертатися додому⁵. У дослідженні взяли участь 1400 респондентів, по 700 у кожній із груп. Серед тих, хто на час опитування залишався за кордоном, 64% планували повернутися. Більшість із тих, хто повернувся в Україну, хочуть залишитися, 7% мають намір виїхати знову. Ці результати, ясна річ, подають надію. Отже, українці хочуть долучатися до відбудови України та розвитку держави.

ШЛЯХ 2. ЗАЛИШИТИСЬ ЗА КОРДОНОМ

Рішення залишитись за кордоном українці приймають з низки особистих та неособистих причин. Життя у європейських країнах пропонує нашим співгромадянам стабільні й комфортні умови для праці й розвитку, верховенство права та прозору систему використання бюджетних коштів (до слова, згідно з вищезгаданим дослідженням, саме боротьбу з корупцією українці вважають першим кроком до відновлення України).

Нескладно припустити, що українці, які планують залишитися проживати у європейських країнах, постають перед постійною загрозою асиміляції. Інтеграційні курси, облаштування побуту, робота й навчання змушують їх дедалі глибше занурюватися у локальний чужий контекст і віддалятися від України.

Втім, не все так погано. Опитування від «Factum Group» засвідчило, що українські біженці активно залучені в українське життя: 90% опитаних стежать за новинами в Україні, близько 30% з них активно беруть участь у маршах та акціях протесту проти російського вторгнення. Звідси випливає, що в осіб, які планують повертатися після перемоги, і тих, хто ні – є доволі високе зацікавлення у підтримці зв’язків з Україною та збереженні власної національної ідентичності. Своєю чергою, це можливо за умови тяжіння до осередків українства.

УКРАЇНСЬКЕ ШКІЛЬНИЦТВО ЗА КОРДОНОМ

Українське шкільництво було і залишається колискою українства для тих, хто за кордоном. Складно переоцінити внесок очільників і педагогів суботніх та недільних шкіл, які копіткою працею десятиліттями виховують покоління свідомих європейців з українською душею. Від вихованців цих шкіл почасти залежить позитивний імідж українців, адвокація важливих рішень у європейських інституціях та віднова України.

Багаторічний досвід функціонування суботніх та недільних шкіл і наявність серед випускників духовних лідерів (митрополит Борис Ґудзяк) та справжніх зірок у сферах мистецтва (Квітка Цісик, Віра Фарміґа, Кетрін Винник), бізнесу (Джеймс Темертей) чи політики (Євген Чолій, Христя Фріланд), добре підтверджують факт: у часи криз українцям потрібно ще міцніше триматися за осередки українства та виховувати своїх дітей в їхній орбіті.

Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діаспорою цілеспрямовано та послідовно роками працює для того, щоб сприяти очільникам, педагогам та учням українських суботніх і недільних шкіл. Зокрема, МІОК заклав одну з перших цеглин в обміні досвідом між педагогами шкіл, ініціювавши Перший світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл⁶. Результатом обговорення стало створення електронного порталу «Український освітній всесвіт» (2018)⁷. Інтерактивна мапа ресурсу дозволяє ознайомитися з переліком шкіл, розташованих в усьому світі, та прочитати про особливості українознавчої освіти у різних країнах. Оскільки питання українознавчої освіти за кордоном з’являються постійно, у серпні 2024 року відбудеться Третій світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл наживо у Львові.

Опріч масштабних заходів для вчителів діаспори, інститут створює підручники, посібники та інноваційні освітні продукти. Навчальний портал «Крок до України» пропонує матеріали для занять та методичні розробки для вчителів. Підручники серії «Крок» («Крок 1» і «Крок 2») призначені для вивчення української мови як іноземної на рівнях А1-А2 та B1, двотомний «Ключ до України: міста і люди» – для рівнів B2-C1. Посібники «Образки з Лесиного життя» та «Спіймай Сковороду» навчають української через розповіді про важливих постатей української культури. Також для наймолодших українців за кордоном стане в пригоді новинка «Абетка».

Перед тим, як проаналізувати стан і діяльність українських суботніх шкіл у часі війни, варто пригадати декілька важливих нюансів.

Відсутність ліцензування на легальну діяльність.
Суботні школи від початку виникали як добровільні волонтерські структури, керовані ентузіазмом керівників і можливостями батьків. До здобуття Україною незалежності сконцентровано облікувати та координувати такі заклади було неможливо, а після 1991 року – не був до кінця вироблений фаховий інструментарій та відповідальний виконавчий орган. Тож і досі питання: «Які структури ми можемо називати школами, а які просто гуртками?», «Які навчальні матеріали мають/можуть використовувати школи, а які ні?», «Які переваги дає школярам відвідування суботніх шкіл?» (наприклад, чи можуть їм в університетах зарахувати певну кількість кредитів) тощо – висять у повітрі.

Аудиторія шкіл до війни – нащадки вихідців із України.
Цільовою аудиторією українських суботніх та недільних шкіл до початку повномасштабного вторгнення були нащадки вихідців з України. Суботні школи організовували для школярів неформальну українознавчу освіту. Частину цієї освіти становило навчання рідної мови, а частину – плекання знань про українські традиції через спільне святкування релігійних свят, організацію майстер-класів і виступів. Що змінилося із початком повномасштабної війни?

УКРАЇНСЬКІ СУБОТНІ ТА НЕДІЛЬНІ ШКОЛИ ПІСЛЯ ЛЮТОГО 2022 РОКУ

Російсько-українська війна оголила низку труднощів та досі не розв’язаних як слід засадничих проблем. Без юридичного статусу, сертифікації та системної підготовки кваліфікованих кадрів (педагогів) українське шкільництво за кордоном втрачає багато переваг. На щастя, є і позитивні тенденції у цьому напрямі, про що свідчить активна робота Світового Конґресу Українців (СКУ), Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) та МІОКу.

Від початку російського вторгнення українські суботні та недільні школи зіткнулися з викликами, які безпосередньо стосуються згаданих пунктів:

школи не мали відпрацьованого алгоритму роботи, як і спершу – жодних інструкцій чи рекомендацій щодо дій у випадку війни в Україні та роботи з українськими школярами; крім того, не було одного закріпленого за цим завданням координаційного органу;
учні, які нещодавно прибули з України, мають інші освітні запити, ніж діти українських мігрантів.
Трохи світла на status quo проливає розвідувальне дослідження МІОКу «Українське шкільництво за кордоном: як вплинула війна в Україні»⁸, польовий етап якого тривав з листопада 2022 року по січень 2023 року. В онлайн-опитуванні взяли участь 87 шкіл із 32 країн світу, 79% з них становлять суботні, недільні або суботньо-недільні школи.

Дані свідчать, що з початком вторгнення у 55,6% українських шкіл за кордоном кількість працівників збільшилася вдвічі; 75,8% опитаних зазначили, що до них прибули також педагоги з України. Внаслідок російського вторгнення, у 76,6% опитаних шкіл змінилася кількість учнів – через новоприбулих учнів з України (84,1%) та дітей мігрантів (13,1%), чиї батьки зацікавились патріотичним вихованням.

Чимало дітей з України прибули саме з тих регіонів, де російська агресія проявилася найдужче – східних та південних областей; через багаторічні русифікаційні дії окупанта (ще з часів Радянського Союзу) їхня мова побутового спілкування – російська. Для дослідників було важливо встановити, який відсоток російськомовних серед прибулих з України зараз навчається у суботніх школах. 27,7% опитаних (тобто більшість) позначили, що таких учнів у них менше 10%; і 10,9% відповіли, що кількість становить від 76 до 100%.

Не менш важливим чинником є критерій поділу учнів на класи чи групи. 77,8% респондентів зазначили, що для них вирішальним є вік підопічних; 18,9% – рівень володіння українською. Ці дані спонукають думати, що у комунікації між учнями-ровесниками, які: а) спілкуються українською як рідною; б) дуже добре знають українську (але у побуті спілкуються російською) і в) тими, хто вивчає українську як іноземну – (іноді) виникають труднощі з порозумінням.

Доцільним видається питання – а якої стратегії викладання української мови (з-поміж інших українознавчих дисциплін) дотримуються українські школи за кордоном? 51,7% опитаних вказали, що викладають українську як рідну мову; 6,7% – як мову національної меншини; 6,6% – як іноземну (і використовують підручники для різних рівнів), 35% – стратегії комбінують.

Наостанок зауважимо найголовніше: 80,6% опитаних представників шкіл зазначили, що їхній заклад після широкомасштабного російського вторгнення змінив напрям діяльності, зробивши акцент на викладанні більшої частки українознавчих предметів, організації заходів.

Дуже тішить, що українські школи за кордоном змінюються та адаптуються до викликів. Працівники закладів поширюють потрібні знання про Україну і нашу багаторічну боротьбу з російським окупантом; вчать учнів стійкості та активної позиції. Найголовніше – суботні школи бережуть в юних українцях українське. Заради цього варто працювати, боротись, перемагати.

Вихованці Української суботньої школи “Берегиня”, що діє при Асоціації “Українсько-Грецька Думка” та Культурно-освітньому центрі “Берегиня”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Завдання, повноваження та стратегія діяльності Міжнародної української школи [Електронний ресурс] // Сайт Міжнародної української школи – Режим доступу до ресурсу: https://uis.org.ua/%d0%b4i%d1%8f%d0%bb%d1%8c%d0%di1%81%d1%82%d1%8c/.
Міжнародна конференція «Українські вимушені мігранти: інтеграція, ідентичність, повернення» [Електронний ресурс] // Сайт Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою. – 2023. – Режим доступу до ресурсу: https://miok.lviv.ua/?p=22777.
Українське шкільництво за кордоном: як вплинула війна в Україні [Електронний ресурс] / Ірина Ключковська, Ольга Долінська, Оксана Горда, Оксана Трумко, Оксана П’ятковська. – Львів, 2023. – 30 с. Режим доступу: https://miok.lviv.ua/?p=22715.
Український освітній всесвіт (портал) [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://vsesvit.miok.lviv.ua/.
Відкриття Першого світового форуму українознавчих суботніх та недільних шкіл (17.08.2018) [Електронний ресурс] // Сайт Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою – Режим доступу до ресурсу: https://miok.lviv.ua/?p=15563.
В Україні налічується 4,9 мільйона внутрішніх переселенців – Верещук [Електронний ресурс] // Укрінформ. – 2023. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3785762-v-ukraini-nalicuetsa-49-miljona-vnutrisnih-pereselenciv-veresuk.html.
Звіт про внутрішнє переміщення в Україні. Опитування загального населення. Раунд 6 23 червня 2022 року. [Електронний ресурс] // Міжнародна організація з міграції. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://dtm.iom.int/reports/zvit-pro-vnutrishne-peremischennya-v-ukraini-opituvannya-zagalnogo-naselennya-raund-6-23.
Ukraine Refugee Situation [Електронний ресурс] / Operational Data Portal – Режим доступу до ресурсу: https://data.unhcr.org/en/situations/ukraine/location.
Сологуб І. Повернутися чи залишитися? Які чинники впливають на рішення українських біженців [Електронний ресурс] / Ілона Сологуб // Вокс Україна. – 2024. – Режим доступу до ресурсу: https://voxukraine.org/povernutysya-chy-zalyshytysya-yaki-chynnyky-vplyvayut-na-rishennya-ukrayinskyh-bizhentsiv#_ftnref6.