Галина Маслюк, журналістка, голова Асоціації “Українсько-Грецька Думка”, головна редакторка альманаху “Вісник-Анґеліафорос”

 

 

Річні збори Европейського Конгресу Українців (ЕКУ) відбулися у Брюсселі 19-20 жовтня 2024 року в «Ukrainian Civil Society Hub», що розташований у приміщенні Europe Station — Центрі для відвідувачів Європарламенту. Це приміщення було надане українським організаціям у Бельгії Європарламентом після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію незалежної України. Зустріч, присвячена 75-й річниці діяльності ЕКУ, відбулася безпосередньо перед будівлею Європарламенту. Президент Конґресу Богдан Райчинець головував на засіданнях.

 

Учасників конференції привітали Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, колишній президент ЕКУ Левко Довгович, уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, президент Світового Конґресу Українців (СКУ) Павло Ґрод, президент організації “Україна 2050” Евген Чолій та Директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська.

 

 

 

 

Під час прямої інтернет-трансляції перед учасниками також виступили офіцери Збройних Сил України, які виконують бойові завдання, а також народна депутатка України Софія Федина.

Під час робочої частини засідання були затверджені звіти про діяльність ЕКУ з часу попередніх річних зборів, а також внесені зміни до статуту організації. Відповідно до внутрішньої згоди, у складі Ради директорів Конґресу Ярославу Хортяні (Угорщина) замінив Ростислав Сукенник (Німеччина). Також обрано новий склад Ревізійної комісії ЕКУ, до якої увійшли Галина Маслюк (Греція), Павло Садоха (Португалія) та Славко Бурда (Хорватія). Після багаторічного випробувального терміну кандидатами в члени, 4 організації української діаспори з Словенії, Молдови, Північної Македонії та Фінляндії були прийняті до ЕКУ як повноправні члени. Таким чином, наразі Европейський Конґрес Українців об’єднує 25 організацій з 21 європейської країни та має 5 асоційованих членів.

З вітальним словом до учасників Річних зборів ЕКУ звернувся Посол України в Бельгії Всеволод Ченцов, який не лише представив всебічний аналіз сучасного становища України на світовій арені, але й відповів на гострі питання представників української діаспори в Європі.

Приймаюча організація — Товариство українців Бельгії на чолі з президентом Ігорем Хохоляком, який взявся за надзвичайно важливе завдання: зібрати та впорядкувати архіви Европейського Конґресу Українців, що охоплюють 75 років його діяльності. Ігор Хохоляк також провів історичний екскурс, розповівши про перші роки комунікації українців, які опинилися в Європі наприкінці 40-х років минулого століття, що врешті привело до створення та діяльності організації впродовж 75 років.

Протягом усього року в рамках святкування 75-ліття ЕКУ для широкого загалу відбувалися заходи під назвою “Гарячі точки ЕКУ” (hotspot EKU) за участю представників урядових і дипломатичних кіл України, української діаспори та друзів України. Особливої зацікавленості викликала зустріч, яка відбулася 27 червня 2024 року на тему “75 років Европейського Конґресу Українців”. Під час цієї події представники європейського українства обговорювали історію, виняткову діяльність і визначну роль ЕКУ та українського діаспорного руху в Європі.

75 років є солідним віком для організації такого масштабу, і нинішні покоління природно прагнуть віддати шану своїм “батькам” за їхню жертовну працю на благо України та українців на європейському терені в складні повоєнні роки. Це також важливий крок у фіксації історії для майбутніх поколінь українства під час нового випробування — 10-річної війни Російської Федерації проти Незалежної Держави України.

Також остаточно вирішено питання представництва Конґресу в Бельгії, яке взяло на себе Товариство Українців Бельгії. Відповідальність за це завдання взяли Ігор Хохоляк та Зенон Коваль. Представництво буде розміщене в штаб-квартирі Товариства Українців Бельгії — Будинку Товариства (з 1949 року), оскільки офіційна штаб-квартира ЕКУ переїхала в 2019 році з Лондона (1948-2019) до Праги.

Господарі заходу зробили учасникам дивовижний подарунок, представивши у неофіційній частині програми невеликий концерт гурту “the one and only EKUBand”. До його складу увійшли: Анна Момот (вокал), Андрій Сеничак (гітара), Ігор Хохоляк (гітара), Зенон Коваль (гітара) та Богдан Райчинець (клавішні).

Грецьку Асоціацію «Українсько-Грецька Думка», яка є членом ЕКУ з 2000 року, на цьогорічній зустрічі представляли його голова Галина Маслюк та Леся Слободян.

 

 

 

ХІІІ З’їзд Европейського Конґресу Українців (ЕКУ). 2019. Прага

“Несе Галя воду” у виконанні “the one and only EKUBand”

 

 

 

 

Ігор Хохоляк, голова Товариства українців Бельгії

 

Біля витоків Европейського Конґресу Українців (частина 1)

 

Пʼята Конференція українських Допомогових Комітетів та Громадсько-Допомогових Організацій Европи відбувалася в Лондоні з 31-го грудня 1948 до 4 січня 1949-го. На цій Конференції, в якій взяли участь усі українські центральні установи Европи, було створено Координаційний Осередок Українських Громадських Центральних Установ (КОУГЦУ).

На Конференцію приїхали представники таких центральних установ:

Центральне Представництво Української Еміграції, Німеччина
Український Допомоговий Комітет в Італії
Український Допомоговий Комітет у Швейцарії
Український Допомоговий Комітет в Бельгії
Українська Громада у Швеції
Об’єднання Українців в Голяндії
Український Громадсько Допомоговий Комітет у Франції
Допомоговий Комітет в Іспанії
Союз Українців у Великій Британії

Метою КОУГЦУ, згідно з прийнятим тоді статутом, визначено:

• Координувати діяльність існуючих центральних громадських установ, своїх членів.
• Сприяти створенню центральних громадських установ у тих країнах, де їх немає, але де живуть українці.
• Репрезентувати назовні перед відповідними міжнародними чинниками, зокрема перед міжнародними допомоговими організаціями, українські громадські і допомогові харитативні установи.
• Дбати за збереження етичних основ нашого громадського життя та українського правопорядку.
• Полагоджувати спірні справи між центральними українськими установами в різних країнах, якщо буде така потреба.

Варто зауважити, що започаткування КОУГЦУ не можна обмежувати згаданою конференцією. Вона стала органічним завершенням чотирьох попередніх, які відбувалися в Лондоні і Парижі.

Це було зумовлено тим станом і потребами, в яких опинилася українська еміграція відразу по закінченні Другої світової війни: пригніченість, апатія, почуття безпорадності та страх перед примусовою репатріацією і невідомим майбутнім. Зокрема, 4-та конференція Українських Допомогових Комітетів Европи, яка відбувалася з 4-го по 9 серпня 47-го року, оцінивши той стан української спільноти в діаспорі, зробила конкретні висновки, винесла цілий ряд постанов, та доручила ЦПУЕ в Німеччині виконувати обов’язки координаційного осередку на терені їхньої діяльності.

У співпраці з Союзом Українців у Великій Британії та Громадським Допомоговим фондом у Франції було скликано 5-у конференцію. Місцем осідку КОУГЦУ конференція визначила місто Лондон, де мав мати свій осідок діловий секретар.

Подальша діяльність Координаційного Осередку Українських Громадських Центральних Установ проходила також під впливом тих життєвих змін, що їх диктував час.

З початку 50-их років, внаслідок масового виїзду українців за океан, міграції на европейському терені, та деяких соціальних і внутрішніх політичних змін, наступило уповільнення праці КОУГЦУ.

В 1966-му році, за ініціативою ЦПУЕН та у співпраці з управою СУБу та УДК Бельгії, вирішенно відновити контакти із українськими громадськими установами відносно їхньої участі в КОУГЦУ.

30 травня 1966-го року, з нагоди прибуття до Парижу на урочисте вшанування 40 ліття смерті сл.п. Головного Отамана Симона Петлюри українських суспільно-громадських діячів, відбулася нарада представників громадських центральних установ в Европі. Вирішено вести підготовку до скликання сьомої конференції, або першого Конгресу в 1967-у році з тим, щоб відновити діяльність КОУГЦУ.

Під час цього 1-го Конгресу, зважаючи на складні умови еміграційного життя, відхід у вічність старшого покоління, асиміляція молоді, були встановлені головні напрямки праці КОУГЦУ: “виховання нових кадрів, постійна праця з молоддю, відповідні вишколи, зосередження уваги на українських школах та на молодіжних організаціях, загальна культурно-освітня діяльність, обмін інформацією в країнах перебування, та загалом концентрація зусиль щодо допомоги Україні”.

І так, адаптуючись до постійних змін в громадсько-політичних умовах свого перебування на терені Европи, КОУГЦУ, який в 1994 році було переіменовано на ЕКУ, продовжує свою працю, зокрема, прийнявши виклик тяжких умов, в яких знаходиться нині Україна.